Країна скіфів була пустелею, і першою людиною, яка там з’явилася, був той, що звався Таргітаєм. Батьками цього Таргітая, як вони кажуть, були, за їхнім твердженням, Зевс і дочка бога ріки Борисфена. Від них походив Таргітай, і у нього було троє синів: Ліпоксай, Арпоксай і наймолодший — Колаксай. Коли вони були царями, з неба впали на скіфську землю зроблені з золота плуг, ярмо, сокира і чаша. Перший побачив їх старший і наблизився, щоб їх узяти, але все це золото, коли він підійшов туди, почало горіти. Він відійшов. Тоді до них підійшов другий, але із золотом сталося те саме. Отже, так своїм полум’ям золото прогнало їх. Проте, коли до нього наблизився третій, молодший, золото згасло, і тоді він узяв його собі і пішов з ним додому. І старші брати, після того, що вони побачили, погодилися передати все царство молодшому. Отаке є походження скіфів, за їхніми власними словами, а відтоді, коли вони з’явилися, тобто від першого їхнього царя Таргітая до походу Дарія проти них, минула як раз тисяча років, не більше. Те священне золото пильно оберігають їхні царі і дуже шанують його і щороку, приносячи йому щедрі жертви, просять його захистити їх. Проте, коли хтось із охоронців цього золота під час свята, будучи просто неба, засне, скіфи кажуть, що він не проживе до кінця року. Оскільки їхня країна дуже велика, Колаксай, як кажуть, поділив її на три царства для своїх дітей і одне з них зробив дуже великим, саме те, в якому зберігається золото. за Геродотом